Монофотографія-1. Ода сходам або


Казав ГВФ Гегель, що історія повторюється двічі: вперше як трагедія, а вдруге — фарсом. Із класиком і ми погодимося;) вслід за К.Марксом

Буває ж бо

Ця історія — це історія речей, що містять усю решту історій у собі, тобто, за щойно долученим до оповіді історичним матеріалізмом, "у знятій формі". Але пильна увага до речей притаманна не так марксистам, як різноманітним культуристам: антропологам, соціологам, історикам, етнологам, семіологам і багатьом дуже цікавим людям.

То ж ближче до теми, чи то пак до тіла. Аналізоване тіло має гвинтову форму, що не лише естетично, багатогранно, граней годі порахувати, тому, вірніше — безгранично, а й глибоко соціально. Таки досить глибоко, що доведеться у кількавікову історію вгризатися, у товщу минулих соціальних відносин.

Гвинтові сходи нині вельми популярний елемент інтер’єру, зокрема у котеджному будівництві. Але не завжди пристрасть до закручених сходів зумовлена практичними потребами економії простору, часто поціновується не так їх накрученість, як "навороченість" (цінні породи деревини, ковані поручні, склянні підступні, різблені деталі і так далі)?!

Монофотографія-1. ода= сходам= або= —= до= еліти= чорним= ходом
Попит породжує пропозицію і український ринок із готовністю її задовільняє: "Творческая мастерская инженера Ц"; "Студия лестний "М""; "Опора и престиж" і т.д. — сайти хоча й пропонують не лише цю продукцію, та незмінно прикрашають себе саме химерними круто крученими сходами, чим задають зразок естетики і "крутизни" для клієнтів.

"Ажурные кованые ограждения и стеклянные ступени подчеркивают легкость и прозрачность винтовой лестницы"; "Легкость и прозрачность винтовой лестницы обеспечивают надежные ограждения из металла с порошковой покраской и каленого стекла" — зваблює своїм крамом ще один виробник.

Підозра у раціональності пристрасті до гвинтових сходів виникає з огляду на те, що часто їх монтують не у вузьких шахтах, а у просторих вітальнях, і ведуть вони не до закамарків дому, а до розкішних спалень та кімнат для дітей, і заклопотані батьки мало дума при цьому про безпеку своїх же дітей.

Ось тут і починається найвеселіше — глум історії. Адже вітчизняні новоявлені господарі таких недешевих декоративних елементів у своїх чималеньких господах, у багатьох випадках скоробагатьки, вторячи ранньобуржуазній стратегії уподібнення до найзаможніших людей (див. "Процес цивілізації" Н.Еліаса), втрапляють у пастку власного невігластва.

Пройдімося по котрійсь кам’яниці, які досі прикрашають охоронний ЮНЕСКо центр Львова, бо через вишкрябування усіх нутрощів до самого фасаду старої забудови, вони вже майже не збереглися у столиці.

Пригадаймо тогочасні класичні твори, кому які відоміші. Із літератури та мови дізнаємося, що існував парадний під’їзд і просто чорний хід у особняках та прибуткових домах — кому куди...

Тож примітний, з багато оздобленим порталом і запобіжними стовпчиками від коліс такий під’їзд з вулиці вів до пишних сходів, великих прикрашених дверей, красивих вітражів та до внутрішнього двору, з якого можна було втрапити чорним ходом до кухні непомітною обслугою чи бідним спудеєм до себе нагору.

Ці чорні (бо без освітлення) сходи для гостроти відчуття свого місця у соціальній ієрархії нерідко були гвинтовими, на метр вгризаючись у стіну дому, тулячись непримітно позаду великих світлих кімнат, розгорнутих ув амфіладу.

Тож мало кому з підпанків ХVІІІ-ХІХ ст. у щасливій долі нувориша спало б на думку у ті часи оздоблювати великою ціною здобуте власне помешкання таким неприємним нагадуванням про насилу полишений темний бік соціумного дому — молода буржуазія прагла місця під сонцем і великими, іноді неоковирними формами, маніфестувала свої претензії на нього.

Та вже давно як у вигнанні чи в своєму домі у злиднях упокоїлися власники розкішних домів, та й усі менш заможні учасники змагань за економічний, політичний, символічний, інші капітали також зійшли зі сцени історії ще століття тому.

Забута трагедія мімікрії і будь-якою ціною уподібнень до аристократії у новоявлених еліт. Зали та світлиці многократно розділені в процесах радянського ущільнення, рідко коли збереглися у своїй первозданній пишноті та функції. Соціальний символізм їх елементів теж забутий.

Нині у ревіталізації старих кварталів поза вузьке коло спеціалістів поціновувачів шириться популярність на столітні стилі, зокрема — фасади, декор, оздоби балконів, парадні сходи сецесії (див. Ю.Бірюльов "Мистецтво львівської сецесії").

Проте, повертаючись до преамбули урболірики, естетика чорного ходу теж виборює право на увагу, а то й милування,

саме таким,

із обмеженням по зросту

та

іспитом на координацію

гвинтовим сходам

моя монофотографічна ода:

Монофотографія-1. ода= сходам= або= —= до= еліти= чорним= ходом

Монофотографія-1. ода= сходам= або= —= до= еліти= чорним= ходом

Монофотографія-1. ода= сходам= або= —= до= еліти= чорним= ходом

віяло стелі сходів

Монофотографія-1. ода= сходам= або= —= до= еліти= чорним= ходом

дерев’яна частина вздовж першого-другого поверхів

Монофотографія-1. ода= сходам= або= —= до= еліти= чорним= ходом

горішні

Монофотографія-1. ода= сходам= або= —= до= еліти= чорним= ходом

Монофотографія-1. ода= сходам= або= —= до= еліти= чорним= ходом

Монофотографія-1. ода= сходам= або= —= до= еліти= чорним= ходом

Вдячна Центру міської історії за нагоду звернення до цієї теми